Русанівські Сади – природний заповідний масив у лівобережній частині Києва, в давнину – київське передмістя. Географічні координати: 0.48° пн. ш., 30.57° сх. д.
У багатьох довідкових виданнях стверджується, що Русанівські Сади розташовані на лівому березі Дніпра, хоч насправді – на березі останнього зліва «рукава» р.Десни (на Десенці), з якого відгалужується Русанівська протока (вона тягнеться аж до Березняків, де й завершується повне злиття річок Дніпра і Десни). Більше того, у роки великих повеней, коли Дніпро повноводіший за Десну, його води піднімаються до Русанівських Садів «знизу», з боку найдавнішої вітки метро, через Десенку в районі Горбачихи та Русанівську протоку.
З 1957 р. Русанівські Сади є ще й дачною територією, що складається з понад 3 тисяч дачних ділянок. Тут постійно мешкають не менше тисячі родин. Точна цифра невідома, оскільки донедавна громадянам тут не дозволяли реєструватися. Однак прийнято вважати, що в літній час на Русанівських Садах мешкає не менше 10 тис. осіб, що співмірно з населенням районного центру. Але вирішенням господарських, екологічних, безпекових, різноманітних соціально-побутових питань цього масиву займається громадське правління, що обирається радою голів 45 садових товариств.
Межі Русанівських Садів, якщо користуватися сучасною термінологією, такі. З півночі вони обхідною віткою київської залізниці Київ-Дніпровський–Київ-Петрівка (зараз тут ходить т.зв. міська електричка) відмежовані від ще одного, значно меншого дачного масиву – Воскресенських Садів. На сході – ця сама залізниця, за якою височіють житлові будинки Воскресенки. З півдня й південного сходу – мікрорайон (колишнє село) Микільська Слобідка з Патріаршим собором Воскресіння Христового, головним собором Української греко-католицької церкви, та Лівобережним виставковим центром. А зі сходу Русанівські Сади прилягають до Русанівської протоки, Десенки й Горбачихи, де є кілька стихійних пляжів (найбільший – самоназваний Молодіжний у районі 7–12 Садових вулиць) та маленьких «п’ятачків» для купання.
Проблемою Русанівських Садів періодично ставали повені, що в окремі роки заливали всю територію і підтоплювали дачі по самі вікна (не випадково їх будували «на курячих ніжках»). Найбільші повені на в Дніпрі і Десні в Києві було зафіксовано у 1845, 1877, 1895, 1908, 1931 (рекордна), 1970 (рівень 96,8 м над рівнем моря) і 1979 (95,39 м) роках. Під час повені 2004 року (за 20 років найбільш повноводна) рівень води сягнув 93,5 м. Середній же рівень води у Дніпрі – 91,8 м над рівнем моря. Після повені 1979 р. на Русанівських Садах спорудили дамбу, що відгородила захистила дачний масив від Десенки і Русанівської протоки, і звідтоді дачі справді не підтоплювало. Одного разу під час повені вода через пошкоджену дамбу проникла на Русанівські Сади в з боку Микільської Слобідки і піднімалася вгору по Центральній Садовій вулиці, діставшись 7-Садової (до магазину В.Смєлова).
Протягом кількох десятиліть, до поч. ХХІ ст., Русанівські Сади розвивалися стабільно, як і будь-яка дачна територія в Києві чи передмісті, в рамках чинного на той час законодавства й нормативних приписів та обмежень, що застосовувалися тоді до земельних ділянок для садівництва з дачними спорудами. Аж доки міська влада на схвалила проект прокладання через Русанівські Сади Подільсько-Воскресенського мосту з кількома автосмугами та віткою метро до Троєщини (300 тисяч жителів). Проект не виправдав себе, оскільки з самого початку було незрозуміло, як можна вирішити транспортні проблеми Троєщини, спершу спрямувавши транспортний потік на Воскресенку. Спорудження проблемного мосту розтяглося на довгі роки, а сам міст побив рекорди затратності. Фахівці й експерти висловилися про цей міст, що його згадуватимуть у підручниках як приклад унікального головотяпства.
На той час більшість власників земельних ділянок на Русанівських Садах уже «озброїлися» державними актами на ці ділянки, тож прогнозувався невідворотній конфлікт. Між владою міста і мешканцями Русанівських Садів спалахнула й довгі роки тривала запекла війна, яка перейшла у мляву фазу лише після припинення будівельних робіт. Спорудження мосту заморозили, але викупили під внесення низку дачних будинків на 25 і 26 Садових вулицях, і ця територія, покинута садівниками (чи, принаймні, полишена без догляду) поступово перетворилася на пустку.
КМДА визнала безперспективним альтернативний варіант проходження траси Подільського-Воскресенського мостового переходу в обхід Русанівских садів. За розрахунками комунального підприємства «Київавтодор», при обхідному варіанті майбутня лінія метрополітену використовувалася б на 60%, а Воскресенский житловий масив не був би охоплений цією лінією і жителі цього масиву продовжуватимуть користуватися переобтяженою Святошинсько-Броварською віткою метро.
17 лютого 2011 року Київрада визначила 265 ділянок Русанівських садів, що будуть знесені у зв’язку з будівництвом шляхопроводу. Потім до цього списку додали ще 12 дач. Останнє рішення приймалося без обговорення. «Київавтодор» планував розпочати знесення перших 43 ділянок у середині серпня 2011 року, потім перенесли на кінець серпня. Чимало садівників погодилися на компенсацію і на той час уже з’їхали, а деякі власники житлових споруд пішли до суду. Ще інші погодилися переселитися в Биківню, де їм пообіцяли навіть спорудження нових дачних будинків замість знесених (звісно, обдурили людей і в цьому). Загалом відселенню підлягають 259 садових ділянок Русанівських та Воскресенських садів. Владою укладено добровільні угоди з власниками 175 ділянок. Зокрема, на переселення до Биківні – 81 угоду, до Горбачихи – 24, на повну грошову компенсацію – 57, на компенсацію квартирами – 13.
Весною 2017 року будівельникам було надано великі кошти на поновлення робіт, і Правління ОСТ знову розпочало переговори з владою, сподіваючись вийти на прийнятний і взаємовигідний варіант завершення безладного мостобудівного проекту. Чим і коли все це закінчиться – прогнозувати важко.
Русанівські Сади – унікальна заповідна територія, «зелені легені» Києва. Від інших у столиці вона відрізняється тим, що фактично залилася цілісною й незайманою, вцілілою від хаотичного наступу цивілізації, що бездумно руйнує все на своєму шляху. А мешканці цієї заповідної території мимоволі стали її захисниками.
Київавтодор починає зносити Русанівські сади // УНІАН
Газета по-українськи, №1272, 18.08.2011
Кабмін дав 8 млн на знесення дач, що заважають Подільському мостовому переходу
